ФАРМАЦЕВТИЧНІ ПРАЦІВНИКИ — це особи, які безпосередньо займаються виробництвом в умовах ФП та аптеки, оптовою і роздрібною реалізацією ЛП, мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Ф.п. повинні мати диплом державного зразка про фармацевтичну освіту чи сертифікат про присвоєння (підтвердження) звання провізора загального профілю або провізора клінічного — для фахівців, які закінчили вищий навчальний заклад після 1992 р. Ця вимога не поширюється на працівників аптечних складів (баз), які здійснюють відбір, комплектацію та упакування замовлень — вони повинні проходити навчання на постійній основі відповідно до їх обов’язків і періодичний медичний огляд. Безпосередньо реалізацію ЛЗ можуть здійснювати провізори-спеціалісти та молодші спеціалісти з фармацевтичною освітою з дотриманням вимог чинного законодавства. Фахівці, які пройшли спеціальну підготовку в навчальних закладах іноземних країн, допускаються до професійної діяльності у встановленому порядку. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації Ф.п. здійснюються відповідними середніми спеціальними і вищими навчальними та науковими закладами, закладами підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, а також через інтернатуру, клінічну ординатуру, аспірантуру і докторантуру згідно з законодавством про освіту. Спеціалісти, які не працюють понад п’ять років за зазначеною у дипломі, сертифікаті (посвідченні) спеціальністю, можуть бути допущені до діяльності з виробництва ЛП, оптової або роздрібної їх реалізації тільки після перепідготовки. Ф.п. мають право на: заняття фармацевтичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації; належні умови професійної діяльності; підвищення кваліфікації, перепідготовку не рідше одного разу на п’ять років у відповідних закладах та установах; вільний вибір апробованих форм, методів і засобів діяльності, впровадження у встановленому порядку сучасних досягнень фармацевтичної науки і практики; соціальну допомогу з боку держави у разі захворювання, каліцтва або в інших випадках втрати працездатності, що настала у зв’язку з виконанням професійних обов’язків; скорочений робочий день і додаткову оплачувану відпустку у випадках, установлених законодавством; пільгові умови пенсійного забезпечення. Ф.п. зобов’язані сприяти охороні та зміцненню здоров’я людей, запобіганню й лікуванню захворювань; поширювати наукові та фармацевтичні знання серед населення, пропагувати, у т.ч. власним прикладом, здоровий спосіб життя; дотримуватися вимог професійної етики і деонтології; постійно підвищувати рівень професійних знань і майстерності; надавати консультативну допомогу своїм колегам. Ф.п. під час здійснення ними професійної діяльності не мають права одержувати від суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво та/або реалізацію ЛП, виробів медичного призначення, їх представників неправомірну вигоду або зразки ЛП, виробів медичного призначення для використання у професійній діяльності, крім випадків, пов’язаних з проведенням відповідно до договорів клінічних досліджень або клінічних випробувань ЛП і виробів медичного призначення; рекламувати ЛП, вироби медичного призначення, у т.ч. виписувати ЛП на бланках, що містять інформацію рекламного характеру; на вимогу споживача під час реалізації (відпуску) ЛЗ не надавати або надавати недостовірну інформацію про наявність у даному аптечному закладі ЛП з такою самою діючою речовиною (за міжнародною непатентованою назвою), формою відпуску та дозуванням, зокрема приховувати інформацію про наявність таких ліків за нижчою ціною.
Основи законодавства України про охорону здоров’я: закон України від 19 листопада 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 36; Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами: наказ Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів від 21 вересня 2010 р. // Офіційний вісник України. — 2010. — № 87; Про лікарські засоби: закон України від 4 квітня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 22.